Сторінка психолога

Як подолати погану поведінку

Дійте швидко й усуньте джерело неспокою або заберіть дитину  в інше місце з наполегливим «ні».

Одночасно відверніть її увагу іншою діяльністю або іграшкою

Деякі види поганої поведінки ,наприклад,ниття,найкраще ігнорувати . Якщо дитині не вдається викликати у Вас співчуття ,поводячись так,то вона незабаром припинить застосовувати цей спосіб . Гнів теж краще ігнорувати . Будьте спокійними,поводьтесь так,ніби нічого не сталося . У разі потреби,виведіть дитину з кімнати,щоб заспокоїлась .

Винагорода за добру поведінку

Звичайно дитині приділяють більше уваги,коли вона поводиться погано,і менше,коли вона чемна,і Ви можете відпочити . Проте винагорода похвалою й увагою за гарну поведінку набагато ефективніша . Ви заохотите дитину до бажаної поведінки і навчите її ,що поводитись чемно-це краще,ніж бути неслухняним.

Покарання

Будь –яке призначене Вами покарання повинно бути негайним,щоб стати ефективним . Погрози на майбутнє нечесні і не дадуть користі: дитина не зрозуміє,чому її покарано. Коли поведінка дитини постійно погана і її не можна ігнорувати,або ж ситуація вийшла з-під контролю ,то негайно призначте покарання,яке Ваша дитина буде розуміти ,наприклад,ненадовго виведіть її з кімнати :15 хв. Наодинці у нецікавому місці(підійде коридор) достатньо ,щоб вона забула про те,що хотіла зробити .Ви також зможете заспокоїтись.

«Чи треба шльопати дитину?»

Незважаючи на те,що Ви даєте собі раду з дитиною у деякі дні її поведінка здаватиметься нестерпною , і Ви майже втрачатимете контроль. Зарадити цьому можна просто:вийдіть на прогулянку ,якою б не була погода:відвідини парку,крамниць чи друзів відвернуть Вас від поганого настрою.

Як поводитись з агресивними дітьми

Усі діти час від часу бються ,особливо коли їм нудно або коли втомлені:хлопці агресивніші,ніж дівчата.Якщо бійки виходять за дозволені межі,швидко втручайтесь:

-розбороніть «бійців»

-запропонуйте якусь іншу гру або заберіть дитину додому

-ні за кого не заступайтесь,майже ніколи не можливо з*ясувати ,хто винен.

Якщо Ваша дитина вдарить іншу

-зверніть свою увагу і труботу на постраждалого.

-відведіть забіяку і залиште наодинці у безпечному місці на 15 хв.

Дитина схильна виривати у хапати що-небудь ,коли починає вперше гратися з іншими дітьми,та з Вашою допомогою вона швидко навчиться ділитися і бути добрішою до інших.Однак деякі діти все ж залишаються грубими й  агресивними .А їхня поведінка,зрештою,утруднює любов до них.Заради самої дитини допоможіть їй бути доброзичливою до інших:

-будьте їй добрим прикладом для наслідування,виявляйте завжди доброту,терплячість і любов до неї.

-будь-як виказуйте їй,що саме її поведінка,а не її особа Вам не подобається.

-завжди втручайтесь і зупиняйте свою дитину,якщо вона почне когось бити.Будьте рішучою.Однак не кричіть та не будьте агресивною.

-ніколи не дозволяйте дитині допомагати свого агресивною і негарною поведінкою.

Ви не повинні ссердитись чи втрачати терпіння,коли дисциплінуєте дитину,лише послідовні дії допоможуть дитині зрозуміти,що поводитись так не треба

Якщо поведінка дитини хвилює Вас, і Ви не можете знайти шляху її змінити,то проконсультуйтесь у лікаря чи медсестри

   

Анкета «художник або мислитель»

За способом сприйняття та мислення люди поділяються на «мислителів»,»художників» та «ділових людей». Пропонований текст виявляє тип мислення , яке у Вас переважає. Для людей художнього типу,в яких домінує(переважає) права півкуля мозку ,характерні яскраво образні уявлення та сильні емоції. У представників мислительного типу (домінує ліва півкуля мозку)переважають абстрактні,теоретизовано,логічні  міркування. Не можна говорити,який тип мислення кращий,- це неправильно,оскільки мова йде не тільки про дві специфічні особливості сприйняття людиною світу. Щоб дізнатися ,який тип мислення переважає у Вас ,дайте відповіді на запитання цього  тесту:

1.У мене переважно добрий настрій.

2.Я пам*ятаю те,що вивчав декілька років  тому.

3.Прослухавши неодноразово мелодію,я можу правильно її відтворити.

4.Коли  я слухаю розповідь,то уявляю її в образах.

5.Я вважаю,що емоції у розмові лише заважають.

6.Мені важко дається алгебра.

7.Я легко запам*ятовую незнайомі обличчя.

8.У групі приятелів я першим починаю розмову.

9.Якщо обговорюється чиясь ідея,я вимагаю аргументів.

10.У мене переважно поганий настрій.

№                 Л                         №                            П

1                                                3

2                                                4

5                                                6

8                                                7

9                                                10

Вимоги до виконання завдання.Відповіді на кожне запитання необхідно позначити знаком »+»,якщо ви згодні з твердженням  ,а якщо ні – знаком»-«. Відповіді необхідно занести одразу до «Листа відповідей» навпроти кожного номера твердження. За кожний «+» зарахуйте собі 1 бал. Після заповнення «Листа відповідей» обчисліть суму балів по кожному стовпчику  окремо.

Інтерпретація результатів:Якщо сума балів у стовпчику Л(ліва півкуля) більша,ніж у стовпчику П(права півкуля), то у Вас переважає логічний тип мислення. Людина з таким типом мислення оптимістична,більшу частину своїх проблем здатна розв*язувати самостійно. У роботі та побуті більше покладається на розсудливість ,ніж на інтуїцію. Вам легше діяти за певним алгоритмом, інструкцією. Легше даються види професійної діяльності,що вимагають логічного мислення:математика ,лінгвістика,викладання точних наук,спеціальності ,які пов*язані з інформатикою та обчислювальною технікою(програміст ЕОТ),пілот,водій,конструктор,історик,фізик,хімік,зоолог.

У випадку ,коли сума балів у стовпчику П перевищує суму в стовпчику Л ,то у Вас переважає художній склад мислення . Представники такого типу мають схильність до меланхолії. Вони більше довіряють своїй інтуїції, ніж логічному аналізу подій. У такому  разі,Ви людина творча, неординарна,чутлива,тонка. Надаєте перевагу нестандартим  думкам та вчинкам. Вас чекає успіх у таких професійних видах діяльності,де необхідні здатність до образного мислення ,естетичний смак ,висока духовність. Це,насамперед,художник,актор,архітектор,ліакр,вихователь,квітникар,вишивальник,майстер з оздоблювальних робіт ,перукар.

Коли сума балів у стовпчику Л дорівнює сумі балів у  стовпчику П ,слід вважати , що Ви володієте однаково і логічним,і художнім типом мислення. Тобто – це діловий тип. Перед Вами відкрите широке коло професійних видів діяльності , де водночас вимагаються послідовність у роздумах та діях,і  образне,цілісне сприйняття подій,явищ ,ретельне обмірковування своїх вчинків ,навіть в екстремальних ситуаціях. Вам краще бути керівником,військовим,бізнесменом,дослідником,лектором,біржовим маклером,фінансистом,випробовувачем.

                                                                                      Анкета

Б  1/Вважаю майданчик одним з тих місць де можна порозмовляти з ким завгодно.

М 2/ Майже завжди стою на одному місці.

Д 3/ Інколи я відчуваю ,що мені бракує досвіду.

С 4/ Часто командую дітьми .

П 5/ Допомагаю , але не втручаюсь безпосередньо у творчий процес  дітей під час гри.

П 6/ Час від часу між бесідами з вихователями мій погляд падає на дітей.

М 7/ Не розмовляю ні з ким ,але не бачу,що робиться на майданчику

Д 8/ Окрім роботи .я більше не маю справи з дітьми.

С 9/  Часто вживаю вислів «цього не роби».

П 10/ Заохочую дітей самим розв*язувати свої проблеми.

Б 11/ На майданчику встигаю взнати про домашні проблеми інших вихователів.

М 12/ Діти звертаються по декілька аразів ,поки отримають відповідь.

Д 13/ Часто граюсь з однією дитиною ,з своїм улюблинцем.

С 14/ Не давати дитині навіть відкрити рота,сама говорю ,що і  як потрібно їй зробити.

П 15/ Знаходжу час подумати,що саме цікавить групу дітей

Б 16/ Дуже рідко розмовляю з дітьми.

М 17/ Часто ловлю себе на думці, що мій погляд спрямований кудись у пустоту.

Д 18/ У своїй справі завжди відчуваю себе новою людиною.

С 19/ В більшості не підходжу до дітей , а кричу на весь майданчик» не можна ,не лізь»

П 20/ Намагаюсь допомагати дітям розв*язати їх суперечки ще до того,як справа дійде до бійки.

Б 21/ Зауважую,що своїми проблемами інколи відволікаю інших вихователів  від роботи .

М 22/ Люблю стояти біля якоїсь споруди на ігровому майданчику і думати про своє, але справляти враження ніби слідкую за дітьми.

Д 23/ Інколи я  відчуваю себе не вихователькою,а дитиною.

С 24/ Нав*язуючи дітям свою думку,забуваю що вони мають власну.

П 25/ Вважаю майданчик ще одним навчальним класом ,а не тільки місцем для ігор дітей.

Б – «базіка»- 1,6,11,16,21

М ­-«мрійниця»-2,7,12,17,22

Д- «дитина»- 3,8,13 ,18,23

С –«сержант»- 4,9,14,19,24

П-«помічниця»- 5,10,15,20,25

«Базіка»…. Коли  б Ви її не побачили на майданчику ,вона завжди розмовляє з ким завгодно….про свої проблеми ,обговорює чоловіків,хлопців,сватів і ще масу  речей. Вона ходить слідом за Вами навколо майданчика і відволікає Вас від дітей. Правда, час від часу її погляд падає на них,але оскільки вона весь час говорить ,то дітей вона не бачить.

«Мрійниця»…майже завжди стоїть на одному місці…як правило біля якоїсь споруди на ігровому майданчику (щоб справити враження ,що вона слідкує за дітьми ,які тут бавляться).Але якщо Ви гляните на її очі,то побачите ,що вони спрямовані або на небо ,або кудись повз майданчик,у пустоту .Хоч мрійниця і не розмовляє ні з ким, але теж не бачить,що робиться на майданчику. Діти можуть 6-7 разів звернутися до такого вихователя,поки почують відповідь.

«Дитина»…. як правило,це нова людина ,або особа,якій не часто доводиться мати справу з дітьми . вона повна ентузіазму та енергії,але їй бракує досвіду. Ця дитина завжди у грі…як правило не з групою дітей. А з однією дитиною,своїм улюбленцем. Коли Ви не бачите вихователя як такого,просто це ще одна «дитина» долучилась до гри. Хороші відносини з дітьми та участь у їх іграх є обов*язком для вихователя,але все повинно мати якусь межу.

«сержант»…це особа,що постійно «командує» дітьми,постійно втручається в їх ігри. «Цього не роби..Туди не лізь».-вона кричить це через майданчик замість того ,що підійти до дитини. Діти чують від сержанта тільки заборони  і накази. Така поведінка вихователя не дає дітям змоги досліджувати .проявити ініціативу і набувати впевненості в собію

«Помічниця»…. Спостерігає,слухає,непомітно скерує(завжди активна і завжди там,де дуже потрібна).Вона знаходить час подумати,що саме цікавить дитину чи дану групу дітей. Вона часто розмовляє з дітьми ,у певних межах пропонує дітям зробити свій вибір гри,коли треба,допомагає але не втручається безпосередньо ,у творчий процес дітей під час гри. Вона постійно слідкує за всіма дітьми на майданчику ,намагається передбачити і запобігти можливому нещасному випадкові,намагається допомогти дітям розв*язати їз суперечки ще до того,як справа дійде до бійки. Вона заохочує дітей відчувати ,думати і самим розв*язувати свої проблеми …І якщо це необхідно допомагає. Помічниця віддана своїй роботі у намагається цілий день для дітей зробити творчим,з позитивним настроєм і просто веселим і цікавим.

Якщо ви чесно відповісте на запитання ,Ви взнаєте до якої групи вихователів  Ви відноситесь. Хотілось би, щоб це не змусило Вас замислитися і ,можливо,трохи розважить.    

Консультація для батьків агресивних дітей
При взаємодії з агресивною дитиною:
-Приймайте дитину такою,яка вона є.
-Висувайте до дитини свої вимоги,враховуйте не свої бажання , а її можливості.
-Розширюйте кругозір дитини.
-Включайте дитину до спільної діяльності ,підкреслюйте її значимість у виконуваній справі.
-Ігноруйте легкі прояви агресивность ,не фіксуйте на них увагу оточуючих.
Боротися з агресивністю потрібно терпінням.Це найбільша чеснота,яка може бути у батьків і  вчителів.
Підкажіть дитині .чим цікавим вона може зайнятися.Яко ви хвалите свого вихованця за гарне поводження,то це розбудить у ньому бажання е раз почути цю похвалу.
Консультація для батьків дітей,які відчувають страхи
Якщо дитина відчуває страхи:
-Приймайте дитину такою,яка вона є ,даючи їй можливість змінитися.
-Розвивайте в дитині позитивні емоції ,частіше даруйте їй свій час і увагу.
-З розумінням ставтесь до переживань і страхів дитини ,не висміюйте їх і не намагайтесь рішучими методами викорінити цей страх.
-Заздалегіть програвайте з дитиною ситуацію,що викликає страх.
Консультація батьків дітей,схильних до брехні
Якщо дитина бреше,дотримуйтесь таких правил:
-частіше хваліть дитину.заохочуйте її за гарні вчинки.
-яко ви впевнені ,що дитина бреше,постарайтесь викликати її на відвертість, з*ясувати причину цю проблему.
-не карайте дитину ,яко вона сама зізнається в неправді ,дасть оцінку власному вчинку.
Консультація для батьків щодо спілкування з дітьми,які мають емоційні труднощі.
1.Емоції виникають у процесі взаємодії  з навколишнім світом .Необхідно навчити дитину адекватно реагувати на певні ситуації та явища зовнінього середовища.
2.Не існує поганих і хороших емоцій і дорослий у взаємодії з дитиною повинен звертатись до доступних їй рівнів організації емоційної сфери.
3.Почуття дитини не можна оцінювати,не слід вимагати ,об вона не переживала те,що вона переживає.Як правило,бурхливі ефективні реакції – це результат тривалого стримування емоцій.
4.Потрібно навчити дитину усвідомлювати свої почуття ,емоції,виявляти їх у культурних формах.спонукати до розмови про свої почуття.
5.Не слід вчити дитину пригнічувати власні емоції. Завдання дорослих полягає в тому,щоб навчити правильно спрямовувати ,виявляти свої почуття.
6.Не слід у процесі занять з «важкими» дітьми намагатися цілком ізолювати дитину від негативних переживань. Це неможливо зробити в повсякденному житті ,і штучне створення «тепличних» умов тільки тимчасово вирішує проблему.
7.Треба врахувати не просто модальність емоцій,а й їхню інтенсивність. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища. Надлишок одноманітних емоцій спричиняє негативні явища.
8.Для профілактики емоційного напруження слід долучати дитину до різних видів діяльності . Корисним для емоційного розслаблення є застосування гумору.
9.З метою ліквідації негативних емоцій потрібно спрямовувати їх у творчу русло :мистецтво,літературу,музику чи заняття танцями.
10.Ефктивність навчання дитини володіти своїми емоційними станами значною мірою залежить ід особливостей її ставлення до себе. Завищена чи занижена самооцінка суттєво погіршує самопочуття дитини,створює бар*єри для необхідних змін. У таких випадках необхідно починати роботу з крекції ставлення до себе,учнівської самооцінки.

Криза трьох років
Криза трьох років - це  рубіж між раннім дошкільним віком – одним з найбільш складних моментів у житті дитини. Це розпад,перегляд старої системи соціальних відносин. Як вважав Д.Б.Ельконін,криза 3 років - це криза соціальних стосунків,а будь-яка криза стосунків є кризою виділення свого»Я».
Зміна позиції дитини,ріст її самостійності і активності,вимагають від близьких дорослих своєчасності  перебудови стосунків. Якщо ж нові стосунки з дитиною не складаються,її ініціатива не заохочується ,самостійність постійно обмежується,у дитини,виникають безпосередньо кризові явища ,що проявляються у взаєминах з дорослими,а іноді з однолітками.
Ця криза вперше була розкрита в роботі Ельзи Келер  «Про особистість трирічної дитини». Вона виділила 7 характеристик кризи трьох років.

Негативізм. Це негативна реакція,пов*язана із стосунками однієї людини з іншою. Дитина відмовляється взагалі підкоритися певним вимогам дорослих . Головний мотив дії – зробити навпаки,прямо протилежне тому,що йому запропонували. Божович описує два приклади негативізму. Хлопчик вирішив малювати,але замість очікуваної відмови отримав згоду батьків. З одного боку,малювати йому хочеться,з іншого-ще більше хочеться зробити навпаки. Хлопчик знайшов вихід із цієї складної ситуації:розплакавшись,він почав вимагати ,щоб малювати йому заборонили. Після виконання цієї вимоги він із задоволенням почав малювати . Інший хлопчик читав»навпаки» відомі рядки О.Пушкіна»И не по синим,и не по волнам,и не океана,и не звезды,и не блещут ,и не в небесах».

Вередливість. Це реакція на своє власне рішення. Вередливість заклечається в тому,що дитина настоює на своїй вимозі ,на своєму рішенні. Тут відбувається виділення особистості і висувається вимога,щоб з цією особистістю рахувалися . Впертість не слід  змішувати з наполегливістю,завдяки якій дитина добивається бажаного. Вперта дитина настоює на тому,чого їй не так сильно хочеться,або й зовсім не хочеться,або давно розхотілось.

Гонорливість. Близька до негативізму та вредливості ,але має свої особливості. Це протест проти порядків,які існують вдома.Вона спрямована не проти конкретного дорослого,а проти системи стосунків,що склалися в сім*ї,норм виховання. Дитина настоює на своїх бажанняї і невдоволена усім,що їй пропонують і роблять інші.»Да ну»- найбільш поширена реакція в таких випадках. Враховуючи,що гонорливість – це риса,яка властива українській ментальності ,то слід особливо бути уважним до дитини.

Своєвілля.Стремління до емансипації від дорослого . Зрозуміло,яскраво проявляється тенденція до самостійності: дитина хоче робити і вирішувати сама. У принципі,це позитивне явище ,але під час кризи гіпертрофована тенденція до самостійності призводить до своєвілля,вона часто неадекватна можливостям дитини  і викликає додаткові конфлікти з дорослими.ї

Суть нового поведінкового комплексу полягає ось у чому:по-перше ,дитина починає прагнути до досягнення результати своєї діяльності – настирливо ,цілеспрямовано,незважаючи на складнощі та невдачі,що зустрічаються. По-друге,з*являється бажання продемонструвати свої успіхи дорослому,без схвалення якого ці успіхи значною мірою втрачають свою цінність. По-третє,в цьому віці з*являється загострене почуття власної гідності-підвищена образливість ,несподівані емоційні спалахи,чутливість щодо визнання досягнень батьками,бабусями й іншими значущими і важливими в житті малюка людьми. Криза трьох років  і що ховається за зовнішніми проявами маленького вередуна і бешкетника?Адже це,допоможе сформувати вам правильне ставлення до того,що відбувається:малюк поводиться так погано не тому,що він сам »поганий»,а просто тому,що не може по-іншому. Розуміння внутрішніх механізмів допоможе вам з більшим терпінням ставитися до такої дитини. У складних ситуаціях розуміння може виявитися недостатнім,об впоратися з «примхами» і « скандалами». Тому краще заздалегідь підготуватися до можливих складнощів :як кажуть» важко у навчанні,легко у бою».
Основні прояви кризи,що особливо турбують вихователів і батьків,зазвичай полягають у так званих «ефективних спалах» - істерика,сльозах,примхах. Зазвичай подібне може відбуватися і   в інші ,»стабільні»,періоди розвитку ,але тоді це трапляється набагато рідше і з меншою інтенсивністю. Рекомендації ж ,як поводитися в таких ситуаціях,будуть ті самі:нічого не робити і не вирішувати доти,поки малюк повністю не заспокоїться. Про всяк випадок треба мати у запасі кілька способів того,як можна заспокоїти малюка. Краще за все просто ігнорувати такі сплески негативних емоцій або реагувати на них якомога спокійніше. Даний спосіб дуже гарний,якщо він спрацьовує. Дійсно,знайдеться чимало малят,які здатні «битися  в  істериці» подовгу,і мало хто витримає цю картину. Тому корисним буде «пожаліти дитину»:обійняти ,посадити на коліна,погладити по голівці. Зазвичай даний спосіб спрацьовує безвідмовно ,та зловживати їм не варто. Адже дитина звикає,що її сльози і примхи викликають «позитивне підкріплення». А звикнувши, вона використовуватиме їх як можливість отримати додаткову «порцію» ласки й уваги. Істерику,що тільки починається,краще за все зупиняти простим переключенням уваги. Трирічні малята дуже жваво реагують на все нове,отже ,нова іграшка,мультик або пропозиція зайнятися чимось цікавішим може зупинити конфлікт і зберегти ваші нерви.
Три роки - це розвиток самостійності,перше розуміння того,»що я собою уявляю і  значу в цьому світі». Адже ви хочете,щоб із маляти виросла здорова людина з адекватною самооцінкою ,упевнена у власних силах . Усі ці якості закладаються саме тут і зараз,шляхом спроб ,досягнень і помилок. Дайте можливість малюкові робити помилки тут і зараз ,на ваших очах. Для цього ви самі повинні побачити в ньому самостійну людину ,яка має право йти своїм шляхом і бути зрозумілою. Було встановлено:якщо батьки обмежують прояви незалежності дитини,карають або висміюють її спроби самостійності,то розвиток маленької дитини порушуються: і замість волі,незалежності ,формується загострене почуття сорому і невпевненості.
Зазвичай свобода – це не потурання. Визначте для себе і поясніть дитині ті межі,виходити за які не слід. Наприклад, не можна грати на проїжджій частині вулиці,не можна порушувати режим дня,не можна самому вирушати на прогулянку і так далі. Дотримуватися цих правил ви повинні за будь-яких обставин, і найголовніше - вас повинні підтримувати батьки малюка. В інших ситуаціях надайте малюкові свободу діяти за його власним бажанням.
Право на власне рішення – одна з основних ознак того,наскільки вільними ми відчуваємо себе в тій чи іншій ситуації . Таке саме сприйняття дійсності й  у трирічного малюка. Більшість негативних проявів кризи трьох років – це результат того,що маля не відчуває свободи у власних рішеннях,діях,вчинках. Зазвичай відпускати трирічного карапуза  у «вільний політ» було б безглуздям ,але можливість самому сприймати рішення йому бажано надати . Це дозволить дитині сформувати потрібні в житті якості,а вам – впоратися з деякими негативними проявами кризи трьох років. Малюк на всі пропозиції говорить «ні»,»не буду»,»не хочу»? Тоді,наскільки це можливо не примушуйте його ! Запропонуйте йому два варіанти :малювати фломастерами або олівцями ,грати в пісочниці або в альтанці,їсти із синьої або із зеленої тарілки. Ви збережете нерви,а дитина отримає задоволення  й упевненість у своїх силах ,значущості власної думки . Упертість свідчить про початок  розвитку волі ,прагнення досягнення поставленої   мети. Тож у ваших силах скерувати розвиток у дитини певний рис характеру упертюха »зробити навпаки». Втомившись від нескінченних «ні», «не хочу», і  «не буду», інколи буває корисно енергійно переконувати дитину у протилежному тому,до чого ви прагнете. Наприклад ,»ні в якому разі не лягай на ліжко»,»ти не повинен спати»,»не їж цей суп». Але чи варто ним користуватися? Навіть з позиції стороннього спостерігача він виглядає неетично: дитина – така ж людина ,як і ви, однак,користуючись своїм становищем,досвідом,знанням,ви ошукуєте і маніпулюєте нею. Окрім питання етичності ,тут можна пригадати і  інший момент: криза сприяє розвитку особистості,формуванню характеру. Чи навчиться чогось нового дитина,яку ви постійно «обдурюють»?. Чи розвине вона в собі потрібні якості?Сумнівно. Гіпертрофована самостійність – одна з особливостей кризи трьох років . Малюк хоче все робити сам, зовсім не замислюючись над тим,чи відповідають його бажання власним можливостям. Навчитися співвідносити « можу і «хочу» - це завдання його розвитку на найближчий час . Й експериментувати вона буде постійно і  в різних обставинах . А дорослі своєю участю в таких експериментах можуть реально допомогти дитині швидше подолати кризу ,зробити її менш болісною і для самого малюка, і для тих ,хто його оточує. Це можна зробити й під час гри. Саме її великий психолог і знавець дитячого розвитку Ерик Еріксон порівняв з «безпечним островом» ,де малюк може «розвивати й пробувати свою незалежність ,самостійність». Гра з її особливими правилами і нормами, що  відображають зв*язки,дозволяє малюку випробувати свої сили,набути необхідних навичок і побачити межі своїх можливостей .У се добре в міру. Чудово,якщо близько трьох років ви помітили у малюка ознаки кризи,яка щойно розпочинається. Е краще,коли через якийсь час ви з полегшенням знову упізнаєте ласкаву і поступливу дитину,що стала трохи дорослішою. Але трапляються ситуації ,коли криза з усіма її негативізмами та іншими прикрощами аж ніяк не настає. Батьки ,які  ніколи не чули і не замислювалися ні про які кризи розвитку ,лише радіють.  Безпроблемна невередлива дитина – що може бути краще? Але її батьки й вихователі,які усвідомлюють важливість крих розвитку ,не помічають жодних ознак «віку норовистості»   у малюка трьох – трьох з половиною років ,починають турбуватися . Існує думка, що якщо криза протікає мляво,непомітно ,то це свідчить про затримку в розвитку  ефективної і вольової сторін особистості. Тому освічені дорослі починають спостерігати за малюком із посиленою увагою ,намагаються « на порожньому місці» розшукати хоч якийсь прояв кризи,здійснюють походи до психологів і психотерапевтів. Їхня турботливість має рацію. Дуже добре,якщо дитину обстежить фахівець ,який скаже ,що на основі досліджень було встановлено,що є діти,які в три роки майже не виявляють негативних проявів. А якщо  й виявляють ,то вони минають так швидко,що оточуючі їх навіть не помітили. Вважати, що це якось негативно позначиться на психічному розвитку або становленні особистості ,безпідставно. Адже в кризі розвитку головне не те, як вона протікає,а те,до чого вона призводить. Тому основне завдання батьків в такій ситуації – стежити за появою нового в поведінці дитини: формуванням волі,самостійності,гордості  ,за досягненнями . Звертатись до фахівця не варто,якщо ви не бачите всього що у дитині. Внаслідок подолання кризи трьох років дитина раптом починає розуміти,що у неї є дві ноги , на які вона сама може надягнути чоботи своїми руками,що вона може стукати кришкою каструлі об стіл і видобувати при цьому гучні звуки. Дитина ніби наново – вже не очима батьків ,а своїми власними – починає дивитися на навколишній світ і вибудовувати його для себе,вже усвідомлюючи і виокремлюючи себе   в цьому світі.

Чи не є напади гніву у дитини якими-небудь відхиленнями?
Це є нормальне явище для дитини,яка дорослішає . Напади гніву періодично спостерігаються у 80% дітей,найчастіше у трирічних ,рідше-яким два роки,а в чотири роки –в середньому у 10% дітей.
Чому у дітей бувають напади гніву?
Напад гніву зазвичай відбувається, коли дитина намагається вести себе незалежно або зробити щось самостійно, і в неї це не виходить. На кількість нападів гніву впливає втома дитини, рівень її розвитку, темперамент, психологічна обстановка сім*ї, а також здоров*я і самопочуття. Напади гніву у дитини можуть виникати також у тих випадках, коли дорослі надто різко реагують на її поведінку.
Як реагувати на гнів дитини?
Бажано розібратися в причинах люті, що виникає у дитини - тоді батькам буде простіше уникати нападів гніву. У деяких випадках малюк злиться через неуважність батьків:якщо він  хоче їсти або пити, дуже тепло або легко одягнений, якщо йому потрібно в туалет або у нього щось болить. Реагувати на нормальну поведінку потрібно адекватно, інакше дитина може почати маніпулювати батьками . З часом напади гніву виникають все рідше. Батькам, які з самого початку навчилися справлятись з різкими змінами  настрою свого малюка , надалі буде легше впоратись з труднощами його виховання.
Чи можна уникнути спалахів гніву?
Уважне ставлення до дитини допоможе спрогнозувати ймовірні напади гніву і уникнути їх, діючи щодо ситуації і зберегти спокій. Якщо напад гніву почався несподівано , то зупинити його легше  на самому початку ,самих маленьких можна спробувати відволікти і переключити увагу на якесь цікаве заняття.
Як допомогти дитині впоратись з гнівом?
Психологи рекомендують навчити дитину висловлювати свої почуття і оцінювати емоції. Цьому може допомогти промовляння ситуації разом з батьками,її моделювання і ліплення, за допомогою яких дитина може візуалізувати своє почуття гніву. Можна навчити дитину висловлювати свою злість словами «Я сердитий!»,придумати історію ,де персонажами будуть сама дитина і негативний герой - її гнів. Батькам рекомендується пояснити дитині ,що всі іноді відчувають гнів ,але є різні способи його вираження. Важливо,щоб під час дитячого нападу злості батьки зберігали спокій